UA | RU

Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини

Додано: 15 червня 2016, 22:26

Белинська Юлія, практичний психолог, гештальт-консультант, член Українского Психоаналітичного Союзу.

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю – одне з найбільш розповсюджених психоневрологічних розладів, причиною якого є порушення поведінки і труднощів у навчанні в дошкільному та шкільному віці, проблеми у відношеннях з оточуючими людьми і, в результаті, - заниження самооцінки. Таких дітей називають гіперкінетичними, які страждають на мінімальну мозкову дисфункцію. Останнім часом внаслідок широкого поширення, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю є об’єктом дослідження в області медицини, психології та педагогіки. Частою причиною звернення до психолога є надмірна рухова активність дитини, неуважність, непосидючість. Проблема СДУ і гіперактивності у дошкільників – це не результат поганого виховання, а медичний і нейропсихологічний діагноз, що неможливо усунути вольовими зусиллями, авторитарними вказівками і переконаннями. Гіперактивна дитина потребує комплексної допомоги фахівців, без якої він справитися самостійно зі своїми труднощами не може. Дисциплінарні заходи впливу у вигляді постійних покарань, зауважень, окриків, нотацій не приведуть до поліпшення поведінки дитини, а, скоріше, погіршать його.

Тому допомога батьків дитині повинна полягати у:

- зміні поведінки дорослого і його ставлення до сина чи доньки, а саме: уникнення крайностей прояву надмірної м''якості, з одного боку, а з іншого боку – встановлення підвищених вимог, які дитина не в змозі виконати, у сполученні з зайвою пунктуальністю, жорстокістю і покараннями; не розмовляти з дитиною роздратовано, усім своїм видом показуючи, що вона відволікає від більш важливих справ, ніж спілкування з ним; якщо є можливість відвернутися від справ хоча б на кілька хвилин, щоб дитина відчула увагу і зацікавленість; не залишати без уваги будь-яке прохання. Якщо прохання не можна виконати з якоїсь причини, не варто відмовчуватися чи обмежуватися коротким «ні»; необхідно пояснити чому. Не ставити умов для виконання прохання, наприклад: « Якщо ти зробиш це, то я зроблю те-те». Тим самим дорослий може поставити себе в неспритну ситуацію; для підкріплення усних інструкцій необхідно використовувати зорову стимуляцію.

- зміні психологічного клімату у родині: атмосфера у родині повинна бути доброзичливою та спокійною; навколо дитини не повинно бути відволікаючих, дратівливих предметів, для неї бажана окрема кімната з перевагою в інтер''єрі спокійної колірної гами; не треба скупитися на заохочення і невеликі призи, якщо дитина правильно поводилася і зуміла успішно виконати нові і більш важкі завдання.

- організації режиму дня і місця для занять: поведінка дитини буде більш послідовною і урівноваженою, якщо батьки стежать за її режимом дня; краще, якщо її життя буде будуватися за розкладом, щоб дитина строго у визначений час харчувалась, грала, займалася, виконувала доступну для неї роботу по дому, дивилась телепередачі. Доцільно обговорити коло обов''язків дитини і визначених видів робіт; поступово розширювати обов''язки, попередньо домовившись про них з дитиною; не дозволяти відкладати виконання завдання на інший час; бажано допомогти дитині приступити до виконання завдання, тому що це самий важкий етап; давати інструкції, що містять не більш 10-ти слів. Не можна просити робити відразу кілька доручень (зібрати іграшки, почистити зуби, умитися та інше), тому що дитина просто не запам''ятає їх; краще давати наступне завдання після виконання попереднього; обов''язково контролювати якість виконання поставлених завдань.

Спеціальна поведінкова програма. Для дитини з гіперактивністю у корекції поведінки велику роль грає методика «позитивної моделі», що полягає в постійному заохоченні бажаної поведінки дитини й ігноруванні небажаного.

Завдяки пластичності нервової системи дітей, а також спеціально організованому навчанню, проведеному в комплексі з медикаментозним лікуванням симптоми дефіциту уваги можливо понизити.

Інші статті